Оптимізація трудових відносин в умовах воєнного стану

Опубликовано: 19.04.2022

Одним із напрямів законотворчої діяльності під час воєнного стану є адаптація трудових відносин під реалії війни.

З цією метою у парламенті зареєстровано проект Закону № 7251 від 05.04.2022 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».

Як зазначають ініціатори законопроекту, він покликаний створити умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, подолання старих законодавчих прогалин та колізій у правозастосуванні, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, оперативного залучення працівників до виконання роботи з урахуванням забезпечення їх трудових гарантій.

Які зміни пропонується запровадити у сфері регулювання трудових відносин?

1) На час дії правового режиму воєнного стану усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази (розпорядження) можуть здійснюватися та вестися в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Електронний документообіг покликаний забезпечити ефективне управління рухом документів, сприятиме оперативному доступу до документів та надасть можливість всім структурам компанії працювати в єдиному інформаційному просторі.

2) Передбачаються нові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а саме:

⇨ неможливість забезпечувати працівникові умови праці внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій.

У такому випадку розірвання трудових відносин не потребує згоди профспілки та проводиться лише за умови, якщо відсутня можливість  перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Працівнику має бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Пропонується надати звільненому працівникові переважне право на поворотне прийняття на роботу, якщо роботодавець протягом одного року з моменту звільнення найматиме на роботу працівників аналогічної кваліфікації;

⇨ відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці.

3) Визначається поняття сумісництва, що забезпечить можливість працівникам, які були вимушені покинути свої робочі місця, працевлаштуватися на іншій роботі.

Запропоновано виключити таку підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, як звільнення працівника з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

4) Запроваджуються додаткові підстави для припинення трудового договору, такі як:

⇨ смерть фізичної особи, яка використовує найману працю, або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;

⇨ смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

На жаль, унаслідок збройної агресії російської федерації проти України все частіше постає необхідність припинення трудових відносин у зв’язку із смертю працівника або роботодавця – фізичної особи.

Утім, наразі механізм припинення трудового договору в таких випадках чинним законодавством не визначений.

Як роз’яснюють у Держпраці, у разі смерті працівника підставою для припинення трудових відносин є належним чином оформлене свідоцтво про смерть працівника або ж рішення суду про оголошення особи померлою чи встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

У свою чергу, у разі смерті роботодавця – фізичної особи працівник змушений звертатися до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин в рамках окремого провадження. Більше того, рішення суду в зазначеній категорії справ не віднесено до таких, що підлягають негайному виконанню. Усе вищезазначене призводить до обмеження права працівника на свободу праці та можливості її вільного обрання.

Відповідно до положень законопроекту, для припинення трудових відносин в разі смерті роботодавця працівнику необхідно звернутися до місцевого центру зайнятості із заявою про припинення трудового договору. Зі свого боку, центр зайнятості передає відповідну інформацію до Пенсійного фонду та Державної податкової служби. Це дозволить уникнути необхідності вирішувати питання припинення трудових відносин в судовому порядку.

5) На період дії воєнного стану пропонується скасувати заборону щодо зайняття підприємницькою та іншою оплачуваною діяльністю для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (крім виборних посад) у разі набуття ними статусу внутрішньо переміщеної особи або під час призупинення трудового договору, перебування їх у простої або у відпустці без збереження заробітної плати.

При цьому таким особам буде заборонено укладати трудові договори (контракти) або здійснювати правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, відносно яких такі державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо їх діяльності.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, будуть зобов’язані припинити будь-яку оплачувану діяльність (крім викладацької, наукової і творчої) протягом одного місяця після припинення воєнного стану та/або закінчення простою, закінчення призупинення трудового договору, виходу із відпусток без збереження заробітної плати.

6) Запропоновано внести зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року, зокрема:

⇨ поширити дію положень Закону на державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, працівників представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні;

⇨ встановити, що тривалість робочого часу у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень лише для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення);

⇨ у період дії воєнного стану надавати працівникам щорічну основну відпустку тривалістю не більше 24 календарних днів за поточний робочий рік. Невикористані дні відпустки за попередні робочі роки не надавати під час воєнного стану;

⇨ покласти на Кабмін обов’язок затвердити Порядок визначення та відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, за рахунок держави-агресора;

⇨ конкретизувати порядок встановлення робочого часу та часу відпочинку, відновити механізм оплати праці за роботу у вихідний день, передбачений КЗпП України тощо.

Водночас законопроект містить певні положення, які викликають сумніви щодо доцільності їх прийняття, а саме:

⇨ пропонується уточнити процедуру призупинення дії трудового договору шляхом оформлення роботодавцем наказу (розпорядження), примірна форма якого має бути затверджена Держпраці, що має бути погоджений військово-цивільною адміністрацією та набирає чинності лише після такого погодження;

⇨ Держпраці та його територіальним органам надається право під час воєнного стану проводити позапланові перевірки додержання законодавства про працю в частині дотримання вимог Закону та з питань виявлення неоформлених трудових відносин та припинення трудових договорів.

Наразі Держпраці зупинено перевірки усіх видів – як планові, так і позапланові. Після припинення чи скасування воєнного стану інспектори Держпраці опрацюють усі звернення громадян щодо порушень їх трудових прав, вчинених під час воєнного стану.

Проект Закону № 7251 на даний момент направлено на розгляд в комітети. Очікується науково-експертний висновок та висновок головного Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів за результатами аналізу положень законопроекту. У разі прийняття відповідний Закон набирає чинності після його офіційного оприлюднення.

Поряд з цим, у Верховній Раді України ще минулого року за ініціативою Уряду було зареєстровано проект Закону № 5388 від 16.04.2021 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин», який у вересні 2021 року було прийнято за основу, і з того часу здійснюється його підготовка на розгляд у другому читанні. Основною метою законопроекту є спрощення ведення бізнесу в Україні та дебюрократизація трудових відносин.

Серед основних змін законопроекту слід відмітити:

1) можливість роботодавців укладати строкові трудові договори з працівниками на строк не більше п’яти років, закріплювати в трудовому договорі додаткові права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови припинення договору, в тому числі дострокового;

2) скасування обов’язку погоджувати з профспілковою організацією звільнення працівника з ініціативи роботодавця та необхідності попереднього інформування працівника за два місяці про істотну зміну умов праці у разі їх покращення;

3) запровадження нововведень щодо матеріальної відповідальності працівників, зокрема передбачається можливість включення до трудового договору умов щодо повної матеріальної відповідальності повнолітнього працівника;

4) скорочення переліку випадків встановлення випробування при прийнятті на роботу, зокрема при укладенні трудового договору з неповнолітніми особами, вагітними жінками, особами з інвалідністю, та у разі укладення трудового договору на строк до 12 місяців тощо.

06.04.2022 р. Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів після розгляду численних пропозицій і поправок, що надійшли від народних депутатів різних фракцій та груп, прийняв рішення рекомендувати парламенту ухвалити законопроект № 5388 у другому читанні та в цілому як Закон. Отже, очікуємо текст законопроекту до другого читання та порівняльну таблицю з пропозиціями та поправками нардепів.

Таким чином, простежується курс держави на лібералізацію трудових відносин та спрощення ряду процедур, які не відповідають сучасним економічним реаліям; здійснюється адаптація національного законодавства до положень директив ЄС, що має особливе значення з огляду на євроінтеграційні процеси в Україні та подання заявки на вступ України до Європейського Союзу. 

Юристи та консультанти Адвокатської компанії «Прайм» будуть раді надати консультації в сфері трудового права, захистити інтереси та здійснити юридичний супровід у разі виникнення трудових спорів, а також надати всебічну юридичну підтримку.

 

Читайте також:

Трудові відносини в умовах воєнного стану: законодавчі новели

Релокація підприємств під час війни: програма Уряду

Будьте в курсе свежих новостей и событий!



    Позвонить Отправить Email