18.06.2025 Верховна Рада прийняла Закон про подвійне громадянство

ТЕПЕР НАС … МІЛЬЙОНІВ?

Верховною Радою прийнято і знаходиться на підпису президента Закон № 11469. До речі, це була не перша спроба його прийняття, але попередні редакції були досить «сирі». Варто зазначити, що на сьогодні більше ста країн передбачає множинне громадянство, і суттєво менше – тільки одне.

Більшість спеціалістів одразу звернули увагу на те, що Конституцією України передбачено наявність виключно одного громадянства – України. Отже, необхідно або рішення Конституційного Суду України, або внесення змін в Конституцію України. Конституційний Суд наразі не дієздатний – не має кворуму. Для внесення змін в Конституцію необхідні голоси двох третин депутатського складу парламенту. Та й взагалі, розділ XIII унеможливлює зміни Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Процедурні питання отримання і втрати українського громадянства детально описані в Законі. Тому в цьому матеріалі винесемо за дужки проблеми громадян України в окупації, екзамени, знання мови та інші питання, і зупинимось тільки на моментах, які хотіли бачити автори Закону в його реалізації, та неочевидні, на перший погляд, можливі результати.

Заявлене декларативно «спонукання для повернення громадян України додому» беремо під сумнів. Вирішення цього питання знаходиться в іншій площині, перш за все – це припинення бойових дій в будь-якому вигляді, окреме  законодавче врегулювання процесу повернення «ухилянтів» та «економічних біженців», тих що більш влучно називають «батальйон Монако».

Врегулювання статусу біженців Закон частково вирішує, але є маса нюансів що потребують деталізації в підзаконних нормативних документах, яких поки що не маємо. Тому коментувати також поки що нічого.

Є рація в мотивах що до врегулювання питань з іноземцями-добровольцями, що вже воюють в лавах ЗСУ, особливо з розрахунку потенційного залучення військових спеціалістів вузьких спеціальностей – льотчиків, операторів ППО тощо.

Більш цікаво і не зрозуміло до кінця відносно держпосадовців як існуючих (що мають непублічно другий паспорт), так і потенційних з числа іноземних «українців», які будь мати доступ до інформації, що відноситься до державної таємниці. Вимоги і обмеження, в принципі, вже прописані в інших законах. Але, знову ж, чекаємо на додаткові нормативні документи.

Як такий, що можливий в перспективі, визначимо розрахунок на іноземну робочу силу. Виходячи з очевидної демографічної ями, яку вже маємо, таку ситуацію варто передбачати. Але ті ж турки, свого часу, були залучені до відбудови Німеччини вже після закінчення Другої світової. Турки, або філіппінці не приїдуть працювати на заводи під шахедно-ракетними обстрілами. Хоча, вони отримають очевидний бонус у вигляді безвізу в Європу, який їм не світить з їх існуючими паспортами.

Цікавий момент набуття якоїсь кількості потенційних виборців з числа «старої» діаспори, або в принципі з осіб, що можуть скористатись Законом (за виключенням громадян рф, та інших «недружніх» держав). Вони дійсно можуть внести інтригу в процес виборів. Згадаємо, як ми слідкували за виборами в Молдові, Румунії, Польщі, коли результати внутрішніх екзитполів кардинально відрізнялись від результатів на закордонних дільницях. Тут є суттєвий парадокс в тому, що закордонні громадяни-неофіти почасти не мають тісних зв’язків з Батьківщиною, не свідомі поточної ситуацї в країні. Та й взагалі, їм не жити в ситуації, яку вони «наголосують».

Трохи економіки. І перше питання, що завжди хвилювало українців – земля! Вочевидь, тепер будемо мати якусь кількість потенційних закордонних власників землі з числа «нових» українців. Дотепер набуття земель сільгосппризначення обмежено для нерезидентів. Закон № 11469 відкрив можливості для появи нових учасників на ринку землі.

До неочевидних профітів можемо віднести можливість громадянину України-Великобританії захищати свої економічні права в лондонському суді, а не в  самому гуманному – печерському.

Щодо податків. Тут нічого особливо цікавого немає. Це питання здебільшого визначається статусом саме податкового резидентства й регулюється іншими законами. Є достатньо вагома статистика по ФОПам – громадянам європейських, і не тільки, держав, які вибрали Україну як «податкову гавань» для свого бізнесу і без отримання українського паспорту. Українські ж «економічні біженці», навіть з узаконеним множинним громадянством, будуть, як і раніше, наймати податкових адвокатів  для розрахунку податків, визначення місця їх сплати та підготовки «множинних» звітів.

Володимир Гаркуша

Аудитор, керуючий партнер K.A.C. Group