Кредитні історії хочуть переписати по-новому: що злякало депутатів

Вчора, 11 лютого, депутати провалили законопроєкт «Про кредитну історію» та відправили його на всенародне обговорення.

Взятися до роботи над законопроєктом (№ 12260) групу депутатів спонукали шляхетні мотиви. Під час війни суттєво зросли випадки шахрайства з картками, констатує Нацбанк. Зловмисники не тільки викрадають гроші з рахунків, а й активно оформлюють кредити на своїх жертв. А минулого року Україну сколихнула масштабна афера групи злочинців, які масово оформлювали кредити на загиблих воїнів.

Посилення захисту прав позичальників, серед головних завдань нового документу, назвала одна із його авторів, депутатка Ольга Василевська-Смаглюк, заступник голови Комітету ВР із питань фінансів, податкової та митної політики. Про аналогічні мотиви для ухвалення документу говорив й інший його співавтор, голова цього ж парламентського комітету Данило Гетманцев.

«Забезпечення відповідального споживчого кредитування є одним із зобов’язань, взятих Україною перед Міжнародним валютним фондом, відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику від 04.10.2024 р.», — додає Володимир Ситнік, адвокат, партнер КАС Груп.

Декілька тижнів тому профільний комітет ВР рекомендував підтримати документ, але на першому ж слуханні законопроєкт зарубали: депутати підтримали ідею захистити споживачів фінансових послуг від шахраїв, але повністю відкинули те, як цю ідею реалізовано. «Кредитний» законопроєкт став першим, який відправлено на всенародне обговорення, повідомила співголова фракції «Європейська солідарність» Ірина Геращенко у Телеграм.

Зазвичай, за наслідками розгляду законопроєктів, парламент ухвалює одне з трьох рішень: приймає їх за основу, відхиляє або повертає на доопрацювання. Однак існує і четверта можливість — законопроєкт публікують в офіційному друкованому виданні для всенародного обговорення, після чого доопрацьовують та подають на повторне перше читання.

Такий нестандартний хід дозволив народним обранцям убити двох зайців: завернути шкідливий, на їхню думку, документ, та не дати приводу для нарікань із боку МВФ.

Які ризики побачили депутати в законопроєкті «Про кредитну історію», ми розібрали докладно із правниками.

Як пропонують захищати від шахраїв

Автори законопроєкту пропонують доволі простий спосіб захиститися від шахраїв, які вішають на жертву чужі кредити, — заблокувати саму можливість їх оформлення. Для цього, як прописано в документі, достатньо повідомити кредитне бюро про небажання укладати кредитні угоди, як такі.

Дмитро Лазебний, адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», пояснює, що законопроєкт встановлює заборону на укладення кредитного договору з особою, щодо якої кредитор отримав інформацію від бюро кредитних історій про її небажання залучати позики. Він наводить такий алгоритм дій:

• До підписання кредитного договору кредитодавець зобов’язаний перевірити наявність такої інформації хоча б у одному бюро кредитних історій.

• Бюро кредитних історій безоплатно надає кредитодавцям за їх зверненням вказані відомості. На надання такої інформації згода самої людини не потрібна.

• Кредитний договір, укладений після отримання інформації від кредитного бюро про небажання клієнта залучати позики, є нікчемним.

«Таке нововведення спрощує можливість доказування отримання кредиту внаслідок шахрайських дій. Крім того, потенційний кредитодавець, отримавши таку інформацію, не видаватиме кредит. Тож і у клієнта не буде відповідних судових процесів», — коментує Максим Чередніченко, адвокат юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери».

Однак ті кредити, які будуть залучені до того, як людина заблокувала можливість залучати позики через кредитне бюро, доведеться обслуговувати.

«Також кредитні бюро матимуть змогу отримати інформацію щодо смерті суб’єкта кредитної історії та дані Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Доступ до таких даних має підвищити безпечність фінансового середовища та запобігти випадкам шахрайства на кредитному ринку», — додає Володимир Ситнік із КАС Груп.

Водночас більшість юристів, із якими поспілкувався «Мінфін», скептично ставляться до запропонованого варіанту захисту українців від кредитного шахрайства.

«Це хоч і виглядає, як щось корисне, але хто забезпечить те, щоб банки оперативно враховували ці „стоп-сигнали“? На папері — красиво, а в реальності може стати ще одним бюрократичним пеклом, де ваші прохання губляться між інстанціями», — пояснює свою позицію Віктор Мороз, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Suprema Lex».

По-перше, ніхто не контролюватиме, чи врахувала фінустанова такий стоп-сигнал. По-друге, аби скористатися правом на захист від кредитних шахраїв, людина має повідомити про своє небажання залучати кредити всі кредитні бюро, які працюватимуть на той момент, і відслідковувати появу нових.

«В іншому випадку, є ризик того, що бюро, до якого звернеться кредитодавець, об’єктивно не матиме відомостей про небажання особи отримувати кредити. А це нівелює право особи на відмову від кредитування. Для забезпечення ефективної охорони прав громадян від потенційних випадків шахрайства, доцільно запровадити механізм централізованого зберігання інформації про небажання укладати кредитні правочини», — вважає Володимир Ситнік із КАС Груп.

Наразі в Україні функціонують 4 кредитних бюро. Але якщо перед цими структурами відкриються можливості, які надає законопроєкт № 12260, їх може стати набагато більше.

По-третє, як зазначає Володимир Ситнік, проєктом пропонується, «щоб така послуга була платною, що породжує питання її доступності для всіх бажаючих нею скористатися».

Що знатимуть про українців кредитні бюро

Але, судячи з коментарів депутатів, найбільше претензій викликали інші положення законопроєкту, які встановлюють обсяги, збір і зберігання інформації кредитних історій.

Така інформація для фінустанов є надважливою для оцінки кредитних ризиків.

«Інформація з кредитної історії є одним із ключових чинників, що використовується для такої оцінки. Основні параметри, які беруться до уваги, — наявність та сума активних кредитів, регулярність погашення зобов’язань, наявність прострочених платежів у минулому, частота звернень за кредитами.

Позичальники з гарною історією отримують кращі умови кредитування: нижчі відсоткові ставки, більші ліміти, довші терміни. Особи з негативною історією можуть зіткнутися з відмовами у кредитуванні або менш вигідними умовами», — пояснює Володимир Ситнік із КАС Груп.

Законопроєкт передбачає суттєве розширення обсягу даних, що збираються та зберігаються в кредитних історіях.

Марина Барабаш, адвокат юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери» перерахувала «Мінфіну», які дані про позичальника зберігатимуться у бюро кредитних історій:

• прізвище, ім’я та по батькові;

• дата народження;

• реквізити документа, що посвідчує особу;

• адреса реєстрації або інформація про відсутність місця реєстрації;

• адреса фактичного місця проживання;

• реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

• унікальний номер запису в Єдиному демографічному реєстрі;

• відомості про поточну трудову діяльність;

• повідомлений суб’єктом кредитної історії рівень доходів;

• відомості про цивільний стан суб’єкта кредитної історії та кількість осіб, які перебувають на його утриманні;

• інформація про засоби зв’язку (номер телефону та/або адреса електронної пошти, та/або адреса для листування) або інформація про відсутність засобів зв’язку.

«Запропонований обсяг персональних даних, який міститиметься у кредитній історії, з погляду захисту прав позичальника, є надмірним та невиправданим», — резюмує Марина Барабаш.

Крім того, в кредитному бюро міститиметься інформація (за її наявності) про банкрутство, смерть або внесення до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, суб’єкта кредитної історії.

«Згода суб’єкта кредитної історії на передачу інформації до бюро не вимагається. Це створює ризик неконтрольованого руху інформації про позичальника, в тому числі персональної, тобто захищеної законом», — додає юрист AO «Моріс Ґруп» Андрій Іванов.

Інформація для створення кредитної історії збиратиметься не тільки із відкритих джерел і відповідних реєстрів, а й отримуватиметься від фінустанов. При цьому фінустанові, аби поділитися такими даними, не потрібно буде отримувати згоду позичальника.

«З одного боку, розширення інформації щодо фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців дозволить кредиторам точніше оцінювати платоспроможність позичальників та знизити ризики для фінансових установ.

Однак потрібно враховувати, що збільшення обсягу персональних даних також несе значні ризики для позичальників. Збір і зберігання такої детальної інформації створює загрозу витоку даних або їх неправомірного використання.

Особливо важливою є можливість порушення приватності позичальників через доступ до особистої інформації, яка може бути використана для несанкціонованих цілей», — попереджає Єлизавета Алефіренко, юрист юридичної компанії «Муренко, Курявий і Партнери».

І тут йдеться не тільки про несанкціонований витік інформації, а й про можливість для зловживань з боку кредитних бюро. Річ у тім, що законопроєкт суттєво розширює сферу їх діяльності і, наприклад, дозволяє надавати скорингові оцінки потенційним позичальникам або займатися консалтингом.

«Законопроєктом передбачено, що для надання інформаційно-аналітичних послуг не використовується інформація з кредитної історії. Проте одночасне надання і кредитних послуг, і бізнес-консультації можуть зачіпати конфлікт інтересів, якщо кредитне бюро все ж використовуватиме свою інформацію для надання своїх додаткових послуг та порушуватиме конфіденційність», — вважає Єлизавета Алефіренко.

Опитані «Мінфіном» правознавці виділили ще один ризиковий для потенційних позичальників аспект. Оскільки інформація до кредитних бюро може потрапляти і з відкритих джерел, далеко не факт, що ці дані будуть коректні. А от видалити такі неправдиві дані буде доволі складно.

«Викликає зауваження запропонований порядок оскарження інформації, отриманої з відкритих джерел. Так, у разі оскарження особою такої інформації, бюро лише актуалізує дані, відповідно до їхнього джерела, а вилучення даних можливе виключно в разі припинення доступу до такого джерела або втрати ним статусу публічного.

Фактично це може призвести до неможливості видалення спірної інформації з кредитної історії, якщо вона залишається доступною у відкритих джерелах», — пояснює Володимир Ситнік із КАС Груп.

Про інші загрози для потенційних позичальників

Загалом юристи погоджуються, що застаріле законодавство щодо ведення кредитних історій потрібно оновлювати. Але вважають запропонований варіант законопроєкту гідною заміною.

«Новий законопроєкт про кредитні історії виглядає, як спроба побудувати щось фундаментально нове, але з матеріалів, які тріщать по швах.

Централізація даних, стандартизація процедур — це все звучить, як зразкова реформа, але що насправді? Один витік інформації — і персональні дані тисяч людей опиняються у відкритому доступі. Або ще краще — ваша кредитна історія залежить не від реальних фінансових зобов’язань, а від того, чи заплатили ви за електроенергію, коли постачальник випадково не надіслав рахунок. Як вам перспектива?», — розмірковує Віктор Мороз із Suprema Lex.

Головні ризики для потенційних позичальників, що містяться у нового законопроєкті окреслив «Мінфіну» юрист AO «Моріс Ґруп» Андрій Іванов.

Незахищеність персональних даних. Розширення обсягу зібраної інформації підвищує ризики витоку або неправомірного використання персональних даних.

Дискримінація. Детальніші кредитні історії можуть призвести до відмови у кредитуванні осіб із певними фінансовими труднощами в минулому, навіть якщо їх поточний фінансовий стан покращився. Посилення вимог до кредитоспроможності також може зменшити доступність кредитів для деяких категорій позичальників.

Відсутність чітких механізмів оскарження неправильної інформації. Законопроєкт передбачає можливість суб’єкта кредитної історії оскаржити некоректні дані, однак у тексті немає конкретних процедур та строків розгляду скарг. Якщо інформація буде внесена з помилками, позичальнику може знадобитися багато часу та зусиль, щоб довести її неточність. Це може призвести до ситуації, коли особа тимчасово позбавляється можливості отримати кредит.

Загроза зловживань з боку кредитних бюро. Можливість для кредитних бюро надавати додаткові послуги, такі як скоринг та консалтинг, потенційно створює конфлікт інтересів. Оскільки бюро кредитних історій отримують більше важелів впливу на ринок. Наприклад, вони можуть навмисно оцінювати кредитоспроможність клієнтів у спосіб, що вигідний певним фінансовим установам. Відсутність ефективного контролю може призвести до маніпуляцій на ринку кредитних історій.

«Запровадження нових правил може суттєво вплинути на кредитний ринок, особливо для осіб із середнім та низьким рівнем доходу. Жорсткіші вимоги до кредитної історії можуть призвести до того, що банківські установи стануть ще консервативнішими у видачі кредитів.

В результаті може зрости попит на альтернативні кредитні послуги, зокрема, так звані мікрофінансові організації, які працюють за менш прозорими схемами та встановлюють вищі відсоткові ставки», — вважає Андрій Іванов.

Депутати дали можливість висловитися шодо запропонованих норм і суспільству. Тож, тепер влада отримає зворотній зв’язок щодо останніх змін на фінансовому ринку та їх курсу.

Джерело