Повторний фінансовий моніторинг. Навіщо банки його проводять

Податкова амністія не звільняє від кримінальної відповідальності

З весни все частіше надходять скарги підприємців на банківський фінансовий моніторинг. Самі банки нові жорсткі вимоги пояснюють тим, що у квітні набув чинності закон “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення”.
Втім, часто банки довільно перевищують заходи, передбачені цим законом, що і викликає невдоволення бізнесу. Чому так відбувається, на які з банків краще рівнятися, а також про нюанси податкової амністії розповіла UBR.ua старший партнер K.A.C. Group Тетяна Кузьмич під час бізнес-форуму, присвяченого податковій реформі в Україні.

Зараз багато говорять про податкову амністію. Кого вона торкнеться в першу чергу?

Йдеться про власників середнього та великого бізнесу, що перевищив порогові показники, які змушують їх легалізувати КІК (контролюючі іноземні компанії – ред.). Якщо майнові об’єкти дозволяють це зробити на дуже вигідних умовах, то це саме ця категорія людей.

Які б ви поради дали тим, хто вирішить подати “нульову декларацію”?

Що б я порадила? Завжди думати перед тим, як робити! Незважаючи на ті можливості, які дає законодавство, незважаючи на те, як це модно говорити, “хайп”, який існує в суспільстві, з приводу кіків, з приводу планованої податкової амністії, треба, напевно, пам’ятати про те, що ще жодна податкова амністія не пройшла, навіть не була оголошена.
На жаль, цей законопроект про амністію теж затримується. Його все чекали в цьому році у пакеті з тими законами, які зараз вже вступили в законну силу. Це фінансовий моніторинг, який полегшив життя нашим клієнтам, напевно, тим, що підняв порогові показники до 400 тис. Грн плюс залишив 4 ознаки з 17. Це контрольовані іноземні компанії, закон №466, закон, який вніс зміни до Податкового кодексу і який дає дуже хороші можливості провести легалізацію доходів кінцевого бенефіціара під приємні ставки. Це стаття 170.13.
І в пакеті з цими законами, безумовно, чекали закон про амністію, який навіть якщо і відбудеться, немає впевненості в тому, що необхідно йти на умови цього закону, принаймні, в редакції тих проектів, які на сьогодні існують. Тому, напевно, кращий шлях зараз, – подивитися на своє господарство, багато хто вже знають його досконально, і прислухатися до порад консультантів, зважити для себе, зробити вибір остаточний: який краще?

Жорсткі правила фінмоніторингу зазвичай критикує малий бізнес. А великому бізнесу цей закон полегшив діяльність або ускладнив?
Це порогове підняття до 400 тис. Грн взагалі не принципово. Фінансовий моніторинг ускладнився два роки тому після вступу в силу FATCA. Це американська система, яка говорить про те, що ті, хто відчув на собі фінансовий моніторинг, повинні були в банк принести і показати документи, транзакції, які проходять по контрагентам, якщо мова йшла про роботу з доларом або американськими та англійськими компаніями.
З набранням чинності закону про фінансовий моніторинг в квітні бізнес отримав нові “листи щастя”. Чому? Тому що суб’єктам первинного фінансового моніторингу дали час три місяці подумати, перебудувати свої внутрішні політики, вивести їх таким чином, щоб вони відповідали вимогам нового закону.
І що зробили банки? В першу чергу вони направили клієнтам про всяк випадок листи про те, що, мовляв, давайте ми вас перемоніторимо. Є зобов’язання, і в старому законі воно дотримувалося, що суб’єкт повинен проводити фінансовий моніторинг та оновлення інформації про клієнта, який з ним працює, не рідше ніж раз на рік, якщо мова йде про публічно важливих осіб, або раз на два роки або один раз на п’ять років в інших випадках. Про всяк випадок банки зараз зробили всім такі попереджувальні листи.
Моніторинг – штука складна. У нас бізнес трохи звик жити так: я сьогодні біжу вперед, я заробляю гроші, а документи не сильно стурбований підкріплювати. Якщо раніше в нашій практиці, як юридичної компанії, основна питома вага припадала на складні проекти і їх реалізацію, то зараз ми займається такою “нуднуватою” роботою: підготовка до контракту, написання складних договорів – всього того, чого бізнесу не вистачало.
Як пояснити органу фінансового моніторингу, що це буде за угода, повідомити банк заздалегідь, щоб його транзакція пройшла грамотно, показати банку, що його клієнт не є ризиковою зоною, що це його звичайна діяльність. На жаль, потрібно зараз займатися цими неприємними формальностями. Тому, відповідаючи на ваше запитання, це однозначно ускладнює роботу бізнесу.
Це додаткове адміністративне навантаження. На жаль, не всі співробітники в звичайних компаніях справляються. Це такий інтелектуальний продукт, щоб кадри, які зможуть давати цей результат, виховати, напевно, необхідно, щоб такий співробітник років 10 в компанії попрацював. Тому ускладнює, звичайно, фінансовий моніторинг, ускладнює.

Є така точка зору, що банки дуже часто, скажімо так, більш жорстко дивляться на ризиковість, ніж зобов’язує закон – і просто тому, що вони вважають, що краще жорсткіше бути. Чому?
Я вам скажу, з чим це пов’язано. Є ряд банків в Україні, це міжнародні банки – зараз клієнти вибирають в основному міжнародні для обслуговування своїх грошових потоків, тому що система українських національних банків себе не виправдала. Ви знаєте, скільки неприємних моментів було з цим пов’язано. Але міжнародні банки – гравці в тому числі і на міжнародному рівні. А на міжнародному рівні існують всі ті ж традиції накладення штрафів за недотримання вимог законодавства щодо протидії легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом та фінансування тероризму і зброї масового ураження.
За порушення законодавства один з банків, наприклад, отримав штраф близько 2 млрд євро, інший – 8,9 млрд. Євро. Про що це говорить? Про те, що банки, розуміючи, які фінансові санкції підуть за їх неуважність, будуть жорсткими. Вони не можуть інакше себе вести. Вони тренують своїх співробітників, посилюють відділи комплаенса, у них теж проблеми в цьому напрямку, люди не справляються з такими завданнями. Інакше зі своєї кишені штрафи платити.

Чи повірять наші громадяни податковій амністії? Або потрібно щось зробити, щоб вони у це повірили?
Якщо ми говоримо про категорії наших громадян, яких, давайте говорити прямо, взагалі не торкнеться питання податкової амністії, яких не хвилює питання походження багатства, його збереження, напевно, цих громадян будуть влаштовувати якісь показові публічні прочуханки тих, хто прийшов, подав цю нульову декларацію. Будуть порушення кримінальних справ, подивитеся, це буде все показово. Тому що електорат, на жаль, на який йде приціл, навряд чи хвилює питання податкової амністії.

Багато років говорять про податкову амністію, чи вийде провести її в цей раз?
Я не оракул. Але в Росії амністія пройшла. Там є свої певні складнощі, корупція скрізь є, в будь-якій державі. Перші спроби були накинутися на тих, хто пішов і добровільно здався, правоохоронні органи теж швиденько запрацювали. Але той, який “старшенький” у північного сусіда, сказав: ні, ми ж оголосили, давайте ми не будемо так чинити жорстко. Це, швидше за все, якийсь вольове рішення було.
В Україні, патріотом якої я є, трохи інша історична правда. Тут завжди багато гетьманів було, гетьмани між собою билися і так, щоб була якась одна воля, яка б на рівні виконання вже цього закону – а самі закони часто пишуться хорошими – дали команду “фас”, а далі вибірково смикають, я не плекаю ілюзій.

Тобто у нас зберігається можливість штрафів щодо тих, хто подасть нульову декларацію?
Навіть не просто штрафів. Є багато складів кримінальних правопорушень, щодо яких можуть бути відкриті провадження. Проект законів про амністію діє таким чином: ти прийшов і подав про себе добровільно ту інформацію, яку не хотів подавати, і звільнений від кримінальної відповідальності. А кримінальна відповідальність – поняття розтяжне. У нас в Кримінальному кодексі передбачено дуже багато складів злочинів у напрямку господарської діяльності, які можуть, при такому тлумаченні закону, покарати цих людей.
209 стаття – відповідальність за ухилення і легалізацію цих коштів, отриманих злочинним шляхом, не має малої давності. У неї кілька предикатних складів, які в сукупності з цією статтею дають можливість – це моя думка – не відпустити людей у ??вільне плавання, не дати їм спокою, якщо вони підпишуть цю нульову декларацію.