Як банкіри виявляють серед своїх клієнтів відмивачів брудних грошей

Не нервувати, не бути надмірно цікавим і бути готовим відповісти на будь-яке питання банку – ось що тепер потрібно, щоб зняти гроші з рахунку, оплатити за контрактом або провести будь-яку іншу операцію.

Але і дотримання всіх цих правил не гарантує, що, наприклад, рахунок не заблокують, а ваше ім’я не занесуть до «чорного» списку небажаних клієнтів. Чому банкіри стали такими підозрілими, і як підлаштуватися до нових умов роботи з банками?

Банки та їхні агенти

Новий закон про фінрозвідку починає обростати нормативкою. Нацбанк вже розповів підопічним, як підлаштувати під нові вимоги внутрішні системи фінансового моніторингу, проводити ідентифікацію клієнтів і встановлювати ступінь їх ризикованості.

І, що викликало особливий резонанс, детально прописав ознаки, за якими банк може відловлювати і припиняти підозрілі фінансові операції. Відповідну постанову регулятора офіційно опубліковано 21 травня.

Як це змінить життя банківських клієнтів і до чого готуватися?

Почнемо з того, що за банкірами остаточно закріплений статус фіскальних помічників. У всякому разі, що стосується представників бізнесу. Для того, щоб переконатися, що клієнт не є компанією-пустушкою, банк серед інших документів, що показують «живу» госпдіяльність (власне підприємства та контрагентів), може також запитати папери, що підтверджують сплату податків, а також той факт, що співробітники офіційно працевлаштовані.

Клієнтів, які не сподобалися з першого погляду, схоже, чекає дуже довгий і не завжди успішний шлях верифікації та ідентифікації. Адже після того, як такий клієнт на прохання банку надасть всі можливі документи, що підтверджують його особу, банкіри можуть перейти до наступного етапу. А саме, за рекомендацією НБУ, повинні будуть переконатися в тому, «що клієнт (представник клієнта) не є самозванцем, а дійсно є особою, якою він назвався».

Що відбуватиметься на цьому етапі, невідомо. Можливо, банкіри зажадають висновок експертизи щодо достовірності наданих документів або щось в цьому роді. До речі, банкіри можуть довірити процедуру ідентифікації своїх клієнтів і стороннім структурам. Агентами банків можуть бути іноземні і українські юридичні особи, ФОПи або приватні особи. Причому, таких агентів може бути декілька.

Підозрілі ФОПи

Окремої уваги заслуговують рекомендації НБУ щодо того, за якими критеріями оцінювати ступінь ризику клієнта.

Комерційна або особиста діяльність клієнта – один з базових критеріїв. Особливу увагу банкіри будуть приділяти у тому числі і представникам вельми «мирних» професій. В тому числі тим, чий вид діяльності:

надання юридичних, консалтингових, бухгалтерських послуг;

торгівля нерухомістю, предметами розкоші, антикваріатом, витворами мистецтва;

посередницькі послуги з торгівлі іноземною валютою (наприклад, дилери Forex);

надання послуг, які важко підтвердити документально (наприклад, рекламні, маркетингові, консалтингові послуги, послуги з дослідження ринку, розробки та обслуговування IT-рішень);

діяльність, пов’язана з віртуальними активами.

Таким чином, сумнівними автоматично стане переважна більшість ФОПів, а також нові суб’єкти господарювання. Оскільки один із критеріїв ризикованості – не більше півроку з моменту держреєстрації юрособи.

Головне – жодних емоцій

Дуже скрупульозно Нацбанк прописав ознаки фінансових операцій, наявність яких у банкірів повинно викликати підвищену увагу. Більше того, банкіри будуть звертати увагу не тільки на саму операцію, але і на поведінку клієнта.

Наприклад, ідеальний клієнт банку повинен вміти:

чітко пояснити, чим займається, суть свого бізнесу;

добре знати своїх контрагентів;

бути готовим надати будь-який папір, який зажадає банк;

завжди бути на зв’язку з банком (актуальні телефон, вказана адреса та електронна пошта).

І, до речі, краще ніякого розвитку бізнесу. Адже значне збільшення оборотів за рахунками теж миттєво опиниться під підозрою.

Приводом для початку серйозних проблем може стати, наприклад, погане обслуговування у банку, яке викличе роздратування. Або, скажімо, зайва балакучість і допитливість.

З 71 прописаного Нацбанком індикатора підозрілості фінансових операцій «Мінфін» обрав 10 найдивніших:

Клієнт (представник клієнта) нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку.

Клієнт демонструє незвичайну зацікавленість вимогами «антивідмивного» законодавства.

Клієнт (представник клієнта) наполягає на терміновості проведення фінансової операції, демонструючи нервову поведінку без наявності очевидних на те причин.

Фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам).

Проведення декількох фінансових операцій клієнтом протягом одного дня в одному відділенні, але з очевидною спробою обслуговуватися у різних працівників банку.

Сталися значні зміни в обсягах фінансових операцій за рахунками.

Регулярне отримання коштів з-за кордону або переказ коштів за кордон, якщо мета таких переказів є неочевидною або сукупність таких фінансових операцій носить незвичайний характер.

Заявлені та фактичні обсяги операцій роздрібного торговця, суми окремих операцій не відповідають звичайній практиці у конкурентів або інформації, отриманої працівниками банку після візиту до цієї торгової точки.

Проведення клієнтом фіноперацій у великому обсязі з готівкою або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.

Зняття готівкових коштів у значних розмірах з поточного рахунку, за яким протягом тривалого часу (не менше півроку) не проводилося операцій, або з рахунку, на який нещодавно був зарахований переказ з-за кордону на велику суму.

Наслідки можуть бути дуже неприємними: підозрілу операцію буде припинено, кошти на рахунку заблоковані до з’ясування обставин. У гіршому випадку, рахунок закриють, а його власник потрапить у «чорні» списки.

А це означає, що людина або компанія стануть небажаними клієнтами не тільки для банку, де стався інцидент, але і для інших фінустанов. Про великі операції (від 400 тис грн), які банку здалися злочинними, дізнається Держфінмоніторинг. А далі – перевірка фінрозвідки і передача справи правоохоронцям.

Звідки взялися нові правила

Проблема в тому, що нові правила фінмону надто ускладнять життя звичайним клієнтам банку. А ось основне завдання – припинення відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму навряд чи вирішать.

Те, що наші чиновники просто поцупили критерії підозрілості в інших, визнають і в Нацбанку.

«Більшість перерахованих індикаторів/критеріїв ризику можна знайти в міжнародних практиках проведення фінансового моніторингу (керівництво Європейської служби банківського нагляду про фактори ризику, типології та керівництва FATF), а також в регуляторних актах інших країн (Канади, США, Великобританії, Австралії, Грузії, Швеції, Сінгапуру)», — кажуть у прес-службі НБУ.

Як жити за новими правилами

Поява нацбанківських рекомендацій зовсім не означає, що банки вже взяли під козирок. За повідомленням регулятора, його підопічні отримали час для імплементації нових вимог фінмону – до кінця року.

До того ж, наш закон про фінмоніторинг дає право банку самостійно визначати критерії підозрілості.

«Що ріднить вітчизняні та зарубіжні банки, так це самостійне волюнтаристське визначення «економічної доцільності». Ось як банківському клерку зрозуміти логіку клієнтського бізнесу в десятки мільйонів з висоти своєї зарплати? І де його ступінь відповідальності? Свою правоту (якщо йому наприклад заблокували рахунок) клієнт може довести тільки в суді, де можуть бути задіяні судові експерти з необхідною кваліфікацією», — говорить керуючий партнер KAC Group Володимир Гаркуша.

Але враховуючи особливості нашої судової системи, це буде довго, а, головне, не факт, що ефективно.

Найгірше те, що банки можуть використовувати фінмоніторинг у своїх корисливих цілях. Володимир Гаркуша розповів «Мінфіну», як це робили, наприклад, деякі латвійські банки.

З надуманих причин вони блокували рахунки на мільйони євро за одноосібним рішенням менеджера відділу compliance. Клієнти завалювали банк документами, договорами, пояснювальними записками, яких, судячи з повторюваних питань, ніхто не читав.

Сенс всього полягав в наступному: на час блокування рахунок клієнт визначався як «підозрілий» і «такий, що завдає шкоди діловій репутації банку» і з нього стягують підвищену комісію.

«Наприклад, у банку PNB (Norvik Banka) вона досягала 10 тис євро на місяць! Перевести гроші в інший банк через блокування рахунку було неможливо. Ця історія торкнулася деяких українських IT-компаній, що мали рахунки в PNB (Norvik Banka)», — говорить Володимир Гаркуша.

«Мінфіну» не відомі випадки аналогічного використання фінмону нашими банками. Швидше за все, і надалі більшість непорозумінь з банком можна буде вирішити на місці. Тільки тепер для цього потрібно буде надати більше документів.

Можна буде також поскаржитися в НБУ або відразу піти до суду. Але наші співгромадяни, схоже, вже обрали свій шлях і все активніше переходять на готівкові розрахунки.

Посилання