Новий закон про кредитні історії: що про вас знатимуть банки

7 жовтня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт № 14013, який вводить визначає правила ведення кредитних історій і державного контролю за цією діяльністю. Документ наділяє українців новими правами, які можуть захистити від кредитних шахраїв. Але в нормах нового документу заховано й багато небезпек. Про це «Мінфіну» розповів керуючий партнер КАС Груп Володимир Гаркуша.

Про що йде мова в законі

За інформацією Асоціації українських банків, у 2023 та 2024 роках спостерігалося зростання кредитування споживчих кредитів на 24,72%, та кредитування фізичних осіб-підприємців на 25,85% відповідно. Приріст у порівнянні з довоєнним обсягом станом на 01.01.2025 склав 49%.

Закон вводить в правове поле кредитні історії, за інформацією з яких — позичальники з гарною історією отримують кращі умови кредитування: нижчі відсоткові ставки, більші ліміти, довші терміни. Особи з негативною історією можуть зіткнутися з відмовами у кредитуванні або менш вигідними умовами.

Кредиторів зобов’яжуть регулярно передавати актуальну інформацію про виконання зобов’язань, що має зменшити ризики шахрайства та неточностей.

Громадяни отримають право безкоштовно переглядати власну кредитну історію, а також вносити зміни або вимагати видалення недостовірних даних.

Законопроєкт також передбачає можливість тимчасового доступу до кредитних історій зниклих безвісти осіб для їхніх близьких під час воєнного стану, а у разі смерті позичальника — право отримати відповідну інформацію офіційним представникам.

Передбачено заборону на використання інформації з кредитних історій третіми особами без згоди власника та встановлюються санкції за порушення цих норм.

Впроваджується механізм «стоп-кредит». Якщо особа офіційно заявить про небажання укладати кредитні договори, будь-який новий кредит після цього вважатиметься недійсним.

Що знатимуть про українців бюро кредитних історій

◉ загальні дані — ПІБ, дата народження, основні документи, реєстраційна та фактична адреса тощо;

◉ унікальний номер запису в Єдиному демографічному реєстрі;

◉ відомості про поточну трудову діяльність;

◉ повідомлений суб’єктом кредитної історії рівень доходів;

◉ відомості про цивільний стан суб’єкта кредитної історії та кількість осіб, які перебувають на його утриманні;

◉ інформація про засоби зв’язку (номер телефону та/або адреса електронної пошти, та/або адреса для листування) або інформація про відсутність засобів зв’язку.

Ризики для позичальників

Інформація для створення кредитної історії збиратиметься не тільки із відкритих джерел і відповідних реєстрів, а й отримуватиметься від фінустанов. При цьому, фінустанові, аби поділитися такими даними, не потрібно буде отримувати згоду позичальника.

Збільшення обсягу персональних даних несе значні ризики для позичальників. Збір і зберігання такої детальної інформації створює загрозу витоку даних або їх неправомірного використання. І тут йдеться не тільки про несанкціонований витік інформації, а й про можливість для зловживань з боку кредитних бюро. Річ у тім, що законопроєкт суттєво розширює сферу їх діяльності і, наприклад, дозволяє надавати скорингові оцінки потенційним позичальникам або займатися консалтингом.

Можливість для кредитних бюро надавати додаткові послуги, такі як скоринг та консалтинг, потенційно створює конфлікт інтересів. Оскільки бюро кредитних історій отримують більше важелів впливу на ринок. Наприклад, вони можуть навмисно оцінювати кредитоспроможність клієнтів у спосіб, що вигідний певним фінансовим установам.

Відсутність ефективного контролю може призвести до маніпуляцій на ринку кредитних історій. Оскільки інформація до кредитних бюро може потрапляти і з відкритих джерел, далеко не факт, що ці дані будуть коректні. А от видалити такі неправдиві дані буде доволі складно.

У разі оскарження особою такої інформації, бюро лише актуалізує дані, відповідно до їхнього джерела, а вилучення даних можливе виключно в разі припинення доступу до такого джерела або втрати ним статусу публічного. Фактично це може призвести до неможливості видалення спірної інформації з кредитної історії, якщо вона залишається доступною у відкритих джерелах.

Відсутність чітких механізмів оскарження неправильної інформації. Законопроєкт передбачає можливість суб’єкта кредитної історії оскаржити некоректні дані, однак у тексті немає конкретних процедур та строків розгляду скарг. Якщо інформація буде внесена з помилками, позичальнику може знадобитися багато часу та зусиль, щоб довести її неточність. Це може призвести до ситуації, коли особа тимчасово позбавляється можливості отримати кредит.

Кредитні бали для позичальників та інші запитання

Незрозуміла, наприклад, необхідність збирання інформації про адресу фактичного місця проживання позичальників, відомостей про поточну трудову діяльність та рівень доходів, цивільний стан та кількість осіб, які перебувають на його утриманні.

Законопроєкт передбачає запровадження кредитного балу для позичальників, але механізм визначення такого кредитного балу та його впливу на укладення кредитного правочину не визначено. При цьому, позичальник зможе отримати інформацію про свої дані в бюро кредитних історій, за винятком даних про кредитний бал.

Що до механізму «стоп-кредит». Як банки оперативно будуть враховувати заявки на «стоп-кредит» аби в бюрократичних процедурах не затягувався час, за який будуть ще нараховуватись відсотки за кредитом? Крім того, кредитор має повідомити про своє небажання залучати кредити всі кредитні бюро, які працюватимуть на той момент, і відслідковувати появу нових.

Законопроєкт встановлює заборону на укладення кредитного договору з особою, щодо якої кредитор отримав інформацію від бюро кредитних історій про її небажання залучати позики. До підписання кредитного договору кредитодавець зобов’язаний перевірити наявність такої інформації хоча б у одному бюро кредитних історій.

На надання такої інформації згода самої людини не потрібна. Кредитний договір, укладений після отримання інформації від кредитного бюро про небажання клієнта залучати позики, є нікчемним. Але таке нововведення спрощує можливість доказування отримання кредиту внаслідок шахрайських дій, а це понизить кредитний бал кредитора, що ускладнить процедуру отримання інших кредитів.

Накопичена кредитна історія може призвести до відмови у кредитуванні осіб із певними фінансовими труднощами в минулому, навіть якщо їх поточний фінансовий стан покращився. Посилення вимог до кредитоспроможності може зменшити доступність кредитів для деяких категорій позичальників, що є відвертою дискримінацією.

Запровадження нових правил може суттєво вплинути на кредитний ринок, особливо для осіб із середнім та низьким рівнем доходу. Жорсткіші вимоги до кредитної історії можуть призвести до того, що банківські установи стануть ще консервативнішими у видачі кредитів.

В результаті може зрости попит на альтернативні кредитні послуги, зокрема, через так звані мікрофінансові організації, які працюють за менш прозорими схемами та встановлюють вищі відсоткові ставки, або ломбарди.

Джерело