Зміни до Податкового кодексу України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки (CRS)

Нещодавно парламентом було ухвалено в цілому Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації
міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» (№2970-ІХ від 20.03.2023 р.). Закон спрямований на впровадження Загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки (CRS). Відповідним законом вносяться численні зміни до Податкового кодексу України (далі також – «ПКУ»), які торкнуться як фінансових агентів (банків або небанківських фінансових установ), так і загалом платників податків. Отже, розглянемо основні із прийнятих змін.

Загальні визначення

Багатостороння угода CRS – угода компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки.  Україна приєдналася до неї 19 серпня 2022 року. Відповідно до цієї угоди, компетентні органи згідно із правилами звітування та належної перевірки, що відповідають Загальному стандарту звітності CRS, будуть щорічно здійснювати в автоматичному режимі обмін інформацією про підзвітні рахунки.

Загальний стандарт звітності CRS – загальний стандарт звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки, який включає коментарі до нього, схвалений Радою Організації економічного співробітництва та розвитку 15 липня 2014 року.

Стандарт встановлює критерії, за якими рахунки вважаються підзвітними, а також ті, що не підпадають під цю категорію.

Стандартом визначено, що рахунки поділяються на існуючі та нові, рахунки фізичних осіб та організацій, а також на рахунки з низькою вартістю та високою (окремо встановлюються критерії віднесення до таких рахунків, а також процедури, що проводяться для перевірки конкретного класу рахунку).

Рахунки, що не підлягатимуть перевірці

Також законом визначено, що існуючий рахунок юридичної особи, сукупний залишок або вартість якого не перевищує 250 000 доларів США станом на 30 червня 2023 року, не підлягає перевірці, ідентифікації або звітуванню як підзвітний рахунок. Рахунок буде підлягати перевірці в разі перевищення цієї суми.

Суб’єкти, що здійснюють перевірку

Перевірка здійснюється фінансовим агентом, яким є будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS (загалом – банки та небанківські фінансові установи).

Фінансові агенти зобов’язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки.

Об’єкти перевірки

Фінансовий рахунок – рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом. Для цілей ПКУ до фінансових рахунків належать банківські рахунки, платіжні рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним Угодою FATCA та/або Багатосторонньою угодою CRS.

Права, які надаються контролюючим органам

Контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від фінансових агентів інформацію та документи в обсягах, у порядку та на підставах, визначених ПКУ, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття інформації з обмеженим доступом.

Обов’язки власників рахунків

У випадках, визначених Загальним стандартом звітності CRS, фінансові агенти повинні вимагати, а власники рахунків зобов’язані надавати фінансовим агентам:

?документ самостійної оцінки статусу податкового резидентства стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб відповідно до вимог Загального стандарту звітності CRS для встановлення держави (території), резидентом якої є власник рахунку та/або контролююча особа;

?іншу інформацію та/або документи, необхідні фінансовому агенту для вжиття заходів належної комплексної перевірки фінансових рахунків;

?власники рахунків зобов’язані протягом 30 календарних днів повідомити фінансовому агенту про зміну свого статусу податкового резидентства.

Якщо під час застосування заходів належної комплексної перевірки фінансовий агент має підстави вважати, що особа одночасно є резидентом України та щонайменше однієї іншої юрисдикції, для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS така особа вважається резидентом відповідної іншої юрисдикції.

Наслідки не надання власником рахунку документів

Ненадання власником рахунку визначених вище документів, неповідомлення фінансового агента про зміну статусу податкового резидентства або ненадання протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента запитуваної інформації та/або документів, або надання інформації та/або документів, що не спростовують підозру фінансового агента щодо підзвітності рахунку, є підставою для відмови фінансового агента у встановленні ділових відносин, відмови у наданні фінансових послуг або для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з власником рахунку.

Збільшення строків зберігання платниками податків документації

Визначено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, а саме первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

?2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39² ПКУ (трансфертне ціноутворення, контрольовані іноземні компанії), тобто 7 років;

?1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються резидентами, нерезидентами, неприбутковими підприємствами, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання. Отже, строк зберігання платниками податків документів збільшено до 5 років.

?1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги, визначені вище;

?1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації розраховуються:

?з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності;

?для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).

Доповнені підстави для подання контролюючим органом запиту до платника податків

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, зокрема якщо отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено ПКУ).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених ПКУ, платник податків звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит.

Якщо на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією, компетентний орган іноземної держави звертається до контролюючого органу із запитом (іноземний запит), що містить прохання про неповідомлення платника податків про факт звернення іноземного компетентного органу, контролюючий орган у запиті, який надсилається платнику податків чи іншій особі, зазначає, що запит надсилається на підставі підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 цієї статті (отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору), без розкриття змісту іноземного запиту.

Доповнено та конкретизовано підстави для проведення камеральної перевірки

Предметом камеральної перевірки можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39³ ПКУ;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 393 ПКУ;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44¹.2 статті 44¹ ПКУ (стосується нерезидентів, які ведуть господарську діяльність або отримують доходи в Україні);

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44.2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44¹.3 статті 44¹, підпунктів 6–8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ. Ці підпункти стосуються випадків подання контролюючим органом:

– запиту в разі виявлення недостовірності даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки (стосується фінансових агентів);

– запиту в разі отримання запиту про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору (стосується всіх платників);

– запиту в разі отримання повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції відповідно до міжнародного договору про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції.

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 ПКУ, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти (стосується торговців валютними цінностями у готівковій формі).

Введено відповідальність за порушення у сфері надання інформації щодо підзвітних рахунків

Умисне надання власником рахунку документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та/або стосовно його контролюючих осіб у випадках, передбачених статтею 39.3 ПКУ, з недостовірними відомостями, що призвело до невстановлення підзвітності рахунку для власника рахунку та/або для його контролюючих осіб, – тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. На сьогодні це 670 000 грн. Сплата такого штрафу не звільняє власника рахунку від обов’язку власника рахунку щодо надання документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та/або стосовно його контролюючих осіб у випадках, передбачених статтею 39.3 ПКУ, з достовірними відомостями.

Введено відповідальність за неподання відповіді на запит контролюючого органу

Ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6–8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ (про які йшлося вище), – тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт. Наразі це 33 500 грн.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт (6700 грн). Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов’язку подання інформації.

Отже, підсумовуючи, прийнятий закон буде впливати на платників податків наступним чином:

?обов’язок подання інформації та документації на вимогу фінансового агента;

?обов’язок повідомляти фінансових агентів про зміну податкового резидентства;

?збільшення строків зберігання платником податків документації;

?обов’язок надавати відповідь на запит контролюючого органу в разі отримання цим органом запиту від іноземної держави. Своєчасність надання відповіді на такий запит контролюючого органу може бути предметом камеральної перевірки. За ненадання відповіді або подання інформації не в повному обсязі передбачена відповідальність. Крім цього, передбачена відповідальність за ненадання відповіді на запит контролюючого органу і в інших випадках, якщо він складений у відповідності до вимог ПКУ.