Банкрутство фізичних осіб в Україні

Сьогодні, 21 квітня 2020 року – рівно рік з дня набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), і півроку з дати введення його в дію. Кодекс закріпив новий інститут в українському законодавстві – банкрутство фізичних осіб. За цей час з’явилась певна судова практика в цих справах, яку цікаво буде проаналізувати. Але спершу – трохи нормативного регулювання.

1. Теоретична частина

Питанню відновлення платоспроможності фізичних осіб приділена книга четверта Кодексу. Кодекс встановлює наступні особливості провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб:

1. Добровільність. Провадження може бути розпочато лише за заявою фізичної особи.

2. Розмір вимог. Боржник може звернутися із заявою в разі коли дотримана одна за таких вимог:

– розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (на сьогодні це становить 141 690 грн);

– боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;

– ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

– існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). Таким чином, перелік підстав не є вичерпним, що надає широкі повноваження суду у вирішенні питань про відкриття провадження.

При цьому до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

3. Стадії провадження

І. Відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Відкриття провадження здійснюється виключно на підставі заяви боржника. До заяви додається встановлений Кодексом перелік документів, серед яких – докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. Така винагорода складає п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, станом на сьогодні це 10 510 грн., відповідно, сума за три місяці – 31 530 грн. Така сума є досить значною і може бути перешкодою до звернення до суду для багатьох боржників, які опинилися у скрутному матеріальному становищі.

В той же час, звертаємо увагу, що сплата судового збору за подання такої заяви не передбачена Кодексом.

Крім цього, боржником також подається декларація про майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім’ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Дана вимога законодавства є однією із дискусійних в питанні визнання фізичної особи банкрутом.  Окрім того, що заповнення такої декларації потребуватиме значних зусиль та часу, можуть траплятися випадки, коли це буде зробити надзвичайно складно, якщо не зовсім неможливо. Приміром, як заповнити в декларації відомості щодо колишнього одного з подружжя, якщо відносини припинені повністю, спілкування не ведеться та відсутні будь-які відомості про майновий стан колишнього чоловіка/дружини? Питання риторичне. Зрозуміло, що вимога законодавства про подання такої деталізованої декларації про майновий стан може в багатьох випадках стати перешкодою для звернення боржника до господарського суду.

З іншого боку, очевидно, що метою законодавця було зробити процедуру банкрутства доступною саме для добросовісних божників, тому обов’язковим є розкриття повної фінансової інформації про себе та надання повного переліку свого майна. У разі, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням зборів кредиторів приймає рішення про закриття провадження, і повторно щодо цього боржника провадження про неплатоспроможність може бути відкрито не раніше ніж через рік.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначаються дата підготовчого засідання, та прізвище, ім’я та по батькові арбітражних керуючих.

Слід звернути увагу на те, що особа арбітражного керуючого в справах про банкрутство фізичних осіб визначається автоматизованим відбором для призначення керуючого реструктуризацією.

Питання про відкриття провадження вирішується на підготовчому судовому засіданні. В ухвалі про відкриття провадження зазначається строк подання арбітражним керуючим до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати 30 днів з дня проведення підготовчого засідання суду.

З моменту відкриття провадження вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, протягом якого зокрема зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій та зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника.

Мораторій не поширюється на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; виплату та стягнення аліментів; виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення; задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до Кодексу.

1. Виявлення вимог кредиторів та збори кредиторів

Розгляд грошових вимог кредиторів здійснюється керуючим з реструктуризації, після чого проводиться попереднє засідання суду, за наслідками якого суд встановлює:

1) обов’язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, збори кредиторів приймають рішення про схвалення плану реструктуризації боргів або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

III. Реструктуризація боргів боржника

Керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів. За затвердженим судом планом реструктуризації боргів здійснюється задоволення вимог кредиторів арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній Кодексом.

План реструктуризації є обов’язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п’ять років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років. За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.

Не пізніше п’яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов’язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів. За результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень:

1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв’язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів;

2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

1. Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника

Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у таких випадках:

– якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або

– якщо прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника (при невиконанні плану реструктуризації боргів).

Суд призначає керуючого реалізацією майна. Керуючий реалізацією майна спільно з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначає його вартість.

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. Таким чином, на цій стадії фізична особа більше не має повноважень на будь-яке розпорядження (відчуження, передання в оренду, знищення тощо) таким майном.

До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення. Перелік такого майна встановлений Додатком до Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, до нього належать, приміром, предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі); лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями; меблі – по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю; один холодильник на сім’ю; один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон – на кожну особу тощо.

Також  до складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

4. Черговість задоволення вимог кредиторів:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених Кодексом. Наприклад, не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов’язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

5. Наслідки визнання фізичної особи банкрутом

Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом. Такий виняток встановлений для  вимог щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інших вимог особистого характеру, які якщо не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Крім цього, законодавство встановлює певні обмеження щодо особи, яка визнана банкрутом. Зокрема, протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом:

–  не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом;

– така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. При цьому, фахівці звертають увагу на те, що Кодексом не визначена ані відповідальність за не повідомлення про факт неплатоспроможності, ані наслідки такого не повідомлення (чи можливо буде розірвати договір/визнати його недійсним тощо).

Протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом вона не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію (може стати важливим при намірі особи зайняти певні посади).

1. Практика правозастосування

Далі  звернемося до найбільш цікавої частини, а саме до судової практики. Нами було проаналізовано значну кількість судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, і хоча ще передчасно говорити про усталену практику, яка склалася у справах з банкрутства фізичних осіб, однак ми не могли не звернути увагу на певні повторювані явища, що набувають ознак тенденцій, та на окремі цікаві випадки правозастосування.

Перш за все, важко не помітити, що більшість проваджень відкриваються судами саме за заявами фізичних осіб за боргами, кредиторами за якими, в переважній більшості випадків, виступають банки. При цьому, нерідко заборгованість заявника являє собою борг за рядом кредитних договорів перед різними банками. Значна кількість боржників, що подали заяву до господарського суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, мають досить незначний місячний дохід, що, як правило, не перевищує 5 тисяч гривень. Яскравим прикладом наведеного можуть виступати обставини справи № 922/386/20 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88430477), та, на жаль, такий випадок далеко не поодинокий.

Як було зазначено вище, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. Не можливо не помітити, що боржники дуже часто нехтують даним положенням, розраховуючи, можливо, на неуважність суду та вдаються до спроб заощадити кошти, або використовують факт подання заяви про неплатоспроможність як маніпуляцію у відносинах з кредиторами або іншими особами для власних цілей. В той же час, ми розуміємо, що для фізичної особи-боржника, що вдалася до такої крайньої міри, віднайти грошові кошти для авансування винагороди керуючому реструктуризацією може бути досить важко.

Не зовсім однозначною є ситуація з вирішенням питання про рух заяви, яка не відповідає вимогам Кодексу. Зміст проблеми полягає у тому, що у випадку коли заява не відповідає вимогам ст. 116 Кодексу, суд або залишає заяву про відкриття провадження у справі без руху та надає можливість боржнику виправити недоліки у такій заяві або залишає заяву без розгляду та повертає заяву з додатками боржнику. Тобто, не має єдності правозастосування. На нашу думку, в даному випадку питань не має виникати, адже хоч ст. 38 Кодексу і передбачено випадки, за яких суд залишає заяву без розгляду, але перелік таких випадків є вичерпним та, наприклад, відсутність доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією не є однією з таких підстав. Однак, суди нерідко залишають подібні заяви саме без розгляду. На наше переконання, суддя має залишити подібну заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, як таку, згідно з п. 8 ч. 3 ст. 162, яка не містить необхідний перелік документів. В той же час, коли суд залишає заяву без руху з підстав не подання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, як правило, боржники подають клопотання до суду про відкликання заяви про відкриття провадження. Дане спостереження, на нашу думку, може свідчити про те, що деякі боржники або не проти скористатися процедурою, передбаченою Кодексом, однак витрати авансування вони покрити не мають можливості, або подають відповідну заяву без наміру реально розпочати процедуру банкрутства.

Як ми зазначали, фізична особа-заявник не сплачує судового збору за подання відповідної заяви, тим не менш, деякі суди, не дивлячись на те, що сплата судового збору не передбачена ні Кодексом, ні Законом України «Про судовий збір», залишають заяви до яких не додано доказів сплати судового збору  без руху. В той же час, подібні ухвали виносяться досить рідко.( http://reyestr.court.gov.ua/Review/86209506)

З точки зору ініціації процедури банкрутства фізичної особи, не всі кредитори уважно поставились до вивчення положень нового кодифікованого акту, що регулює відновлення платоспроможності фізичної особи. Так, ми помітили декілька випадків звернення головних управлінь Державної податкової служби України до господарських судів з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб-підприємців, які мають податковий борг. Однак, суд відмовляв в прийнятті таких заяв на підставі ч. 1 ст. 115 Кодексу, у відповідності до якої провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою останніх (наприклад, справи за посиланнями http://reyestr.court.gov.ua/Review/86660217 ; http://reyestr.court.gov.ua/Review/85936450).

Крім цього, суд, як правило, досить уважно ставиться до наявності в матеріалах справи правовстановлюючих документів на майно боржника, насамперед на об’єкти нерухомості. Приміром, якщо фізична особа-боржник подає заяву до господарського суду та відображає в тексті такої заяви та в декларації про майновий стан інформацію про об’єкти нерухомості та не додає копій правовстановлюючих документів, суд в більшості випадків не залишить без уваги цей факт та може залишити таку заяву без руху (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86879760).

Звертаємо увагу, на те, що в справах, в яких заяву про відкриття провадження подає фізична особа, яка є державним службовцем, суд може витребувати не тільки передбачену п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу декларацію, а й е-декларацію, яку особа як державний службовець подає відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86879760).

Не визначеним залишається стан проваджень щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб-підприємців, що були відкриті за заявами кредиторів до введення в дію Кодексу. Адже, як зазначалося, відтепер, згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу, відповідне провадження може бути відкрите лише за заявою боржника. Суддя касаційного господарського суду Ніна Ткаченко, наголошує на тому, що закриття подібних проваджень, є явно несправедливим по відношенню до кредиторів, які розраховують на задоволення своїх вимог і вже пройшли певний шлях до їх задоволення. Однак, чекаємо, яку позицію займуть суди при вирішенні даного питання.

На нашу думку, цікавим також є прояв того, як суди пристосовуються до встановлення підстав для відкриття провадження в разі неплатоспроможності фізичної особи, оперуючи такими поняттями як «життєві обставини». Так, Господарський суд Харківської області відмовив особі у відкритті провадження у зв’язку з тим, що «…боржник не вчинив жодних дій спрямованих на погашення кредиторської заборгованості; викладене свідчить про свідоме умисне ухилення боржника від виконання боргових зобов`язань, а не про те, що неможливість погашення заборгованості виникла внаслідок певних життєвих обставин, які можуть свідчити про неплатоспроможність боржника…». – (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87329760).

Загалом же, станом на 21 квітня 2020 року, процедура визнання неплатоспроможним боржника фізичної особи або фізичної особи-підприємця є цілком діючою. І ми маємо змогу спостерігати сотні відкритих проваджень, в яких вже визначено керуючого реструктуризацією та заявлено кредиторами свої вимоги. Однак півроку є досить незначною дистанцією для подібної категорії справ. Тим більше,  суди діють дуже обережно, адже судова практика ще не сформована і питання, що не вирішені на рівні Кодексу, мають вирішувати саме суди, що змушені майже в пітьмі прокладати шлях, адже процедура банкрутства фізичної особи є новою в історії незалежної України. Від того, яку позицію займуть суди, багато в чому буде залежати стан кредитних правовідносин та їх подальший розвиток. В той же час, юристи Адвокатської компанії «Прайм» триматимуть руку на пульсі змін та напрямків розвитку судової практики у справах даної категорії.

АК”Прайм”

Станіслав Гоза

Анастасія Обертинська-Єніч