Пастка для мільйонів євро. Чи поверне український бізнес банківські вклади з Латвії

Про показовий приклад Латвії у контексті фінансового моніторингу та те, яким чином   банківська криза цієї країни вплинула на українських платників податків та український бізнес – пропонуємо ознайомитися зі статтею керуючого партнера КАС Груп Володимира Гаркуші.

Світовий тренд — боротьба з фінансуванням міжнародного тероризму, торгівлею наркотиками та відмиванням злочинних грошей — часом набуває вельми цікавого обороту. Показовий приклад — Латвія

На тлі «падежу» латвійських банків протягом останніх років десяти, однією з причин яких саме і було відмивання тіньових грошей бізнесом східноєвропейського походження, непросто зрозуміти логіку подальшого статусу цих коштів. Адже якщо виникає підозра в кримінальному походженні грошей, наприклад, вони виведені з бюджету України, при цьому є і потерпіла сторона (Україна), і обвинувачений (клієнт банку), то гроші повинні бути повернуті потерпілій стороні, а злочинець покараний. Якщо ж це не так, то кошти потрібно повернути клієнту банку. А як просуваються справи насправді?

Trasta Komercbanka, ABLV, PNB — назви цих ризьких банків тішать вухо багатьох українських бізнесменів, чиї гроші донині знаходяться на рахунках банків-банкрутів. Що характерно, значна їх частина знаходиться в статусі «заарештованих», а відповідно до статей 124 і 126 Кримінально-процесуального кодексу Латвії, по-перше, немає необхідності доводити, в результаті якого конкретно злочину отримані ці кошти, а по-друге, обов?язок доводити законність походження коштів лежить на обвинувачуваному. Презумпція невинуватості? Ні, не чули.

А як же справи йдуть з вкраденими грошима, коли це доведено? У латвійському суді доведено факт крадіжки з України оточенням Віктора Януковича через латвійську банківську систему $30 млн, вони конфісковані. Чи повернуті потерпілій стороні — Україні? Ось цитата політичного директора міністерства закордонних справ Латвії Яаніса Майжекса: «На даному етапі зрушень немає, але ми, як і раніше, готові співпрацювати з Україною». Загалом бракує доказів, що вкрадено. Ось з українського Укргазбанку в київському суді вистачило доказів повернути $3 млн у тих же кіпрських компаній, а в ризькому $30 млн — ні.

Частково загострення боротьби з «поганими грошима» в колишньому популярному прибалтійському «фінансово-розрахунковому центрі», як називали латвійську банківську систему, обумовлене було тим, що на рубежі 2019–2020 рр. комісія Ради Європи з оцінки заходів по боротьбі з відмиванням грошей Moneyval готова була зарахувати Латвію до сірого списку неблагонадійних з фінансової точки зору країн. Відповідно, були проведені акцентовано-показові заходи, заарештовано велику кількість грошей, запущені гучні процеси, в результаті чого Латвія уникла сірого списку, хоча і знаходиться в статусі особливого нагляду.

Здавалося б, можна видихнути, розібратися спокійно з накопиченими питаннями. Подавалися цьому певні сигнали, наприклад, голова Ради з фіскальної дисципліни Інна Штейнбук говорила: «Дуже важливо, щоб Латвія не перетворилася на поліцейську державу, хоча вже зараз всі клієнти банків вважаються підозрюваними». Але керівник Служби фінансової розвідки Ілзе Знотіні, цілком імовірно, іншої думки. Вона навіть подала скаргу в Латвійську рада присяжних адвокатів на ризького адвоката, який стверджував, що діячі «капітального ремонту» фінансової системи перестаралися і завдали важкий удар латвійському народному господарству. Скарга відхилена, до речі.

Як же йдуть справи у постраждалих від ідейної боротьби за чистоту фінансових потоків колишніх клієнтів латвійських банків — українських підприємців?

Показовим є приклад потерпілих від банкрутства ризького PNB банку. Банк фактично перестав існувати в вересні 2019 р. І одразу досить голосно: адміністратор оголошеного неплатоспроможним PNB banka Віго Крастіньш звернувся до суду з позовом на 32 млн євро щодо колишнього правління і ради банку за нанесення кредитній установі збитків, серед них опинилися колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен і ексголова розвідувальної служби Німеччини Август Ханнінг. Служба фінансової розвідки Латвії заарештувала в банку десятки рахунків, що належать компаніям українських бізнесменів, що не дозволило їм отримати навіть гарантовані 100 тис. євро.

Кілька IT-компаній як найбільш просунуті написали колективний лист тодішньому віцепрем?єру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитру Кулебі з проханням вникнути в ситуацію. А ситуація була погана. Багаторічні клієнти банку з прозорим бізнесом, які неодноразово проходили процедури фінансового моніторингу в PNB банку, раптом були звинувачені у відмиванні грошей і фінансуванні тероризму. Далі більше. Природно, наші співвітчизники дали справі законний хід, адже йдеться про мільйони євро: зверталися до Генеральної прокуратури, Служби фінансової розвідки та навіть у поліцію. Суцільні відмови з деякою різноманітністю в мотивуванні.

Найбанальніші:

порушення процедурних термінів подачі оскарження (повідомлення направлялися письмово і не швидко),

некоректність перекладу на державну мову,

недостача документів (доручення, наприклад) при подачі позову (хоча доручення знайшлося в пакеті, але термін прийняття позову пропущений) тощо.

З огляду на серйозність звинувачень (все-таки фінансування міжнародного тероризму), деякі «підозрювані» виходили з пропозицією надання свідчень в онлайн-режимі або на території консульської установи Латвії в Києві, щоб прискорити процес. Але ця ініціатива чомусь залишилася не оціненої. А колишній офіцер поліції Північного району Риги Карина Мауліце, яка в тому числі вела кримінальні справи клієнтів банку PNB за їхніми заявами в поліцію, в приватній розмові повідомила, що ці справи не мають перспектив. Запущена процедура системної тяганини, розмиті терміни кінцевих дат прийняття рішень по суті, ковідний карантин наводять на думку, що потерпілих готують до думки, що зі своїми грошима вони можуть прощатися. І вже готове правове обгрунтування неповернення заблокованих коштів. У кореспонденції латвійських банків-банкрутів з?явилися приписки — дзвіночки дрібним почерком: «…Ми б хотіли проінформувати, що, відповідно до розділу 3-м Закону Латвійської Республіки про гарантування вкладів, вкладник втрачає право вимоги на виплати по закінченні п?яти років з дня недоступності вкладу або з дати, коли настали обставини, що спричинили відмову, передбачені частиною 1 статті 21 цього закону».

Безумовно, українські бізнесмени, чиї гроші під надуманим приводом заарештовані в латвійських банках-банкрутах, не пустять процес на самоплив. За інформацією від адвокатів міжнародної юридичної компанії, які займаються справами потерпілих від вмотивованої бюрократичної сваволі, вони акуратно обґрунтовують і підсумовують всі витрати і фінансові втрати своїх клієнтів, які будуть, безумовно, пред’явлені до стягнення якщо не в судах Латвійської Республіки, то в європейських судах точно.

Читайте далі:

Повторний фінансовий моніторинг. Навіщо банки його проводять

Податок на нерухомість: що змінять, як будемо платити

Про реструктуризацію кредитів і процедуру банкрутства фізичних осіб